Вірш написаний в концтаборі Аушвіц Руженою Данієловою (Růžena Danielová):
Ausvičate hin kher báro
Odoj bešel mro piráno
Bešel, bešel gondoliňel
Te pre mande pobisterel.
O tu kalo čirikloro
Lidža mange mro liloro
Lidža, lidža mra romňake
Hoj som phandlo Ausvičate
Ausvičate báre bokha
Te so te chal amen nane
Ani oda koter maro
Le o blocharis bibachtalo.
Joj sar me jekhvar khere džava
Le blocharis murdarava.
Joj sar me jekhvar khere džava
Le blocharis murdarava.
Вірш ромки Папуши з Польщі
Кровавые слёзы. Что мы сносили от немцев на Волыни в 1943 и 1944 гг. (отрывок)
Ах, люди, люди добрые мои!
Как вспомню я лихие времена,
так сразу плакать хочется больной душе…
Но что поделаешь? Петь надо – людям злым,
любителям войны… чтобы очнулись…
Не приведи Господь пройти войну –
в беде большой, с кровавою слезою…
Несчастных душ проходит череда:
еврейский мальчик, бедная цыганка
с детьми!.. Ах, песня, песня, ты – печальна,
твоя печаль вселенская подобна
земле без солнца… Есть, увы, на свете
такое зло – война, что разлучает
родных и рушит семьи, и людская
дрожит от страха плоть, и вся душа
исходит в горе алыми слезами.
Вірш Михайла (Міхи) Козимиренко (з родини якого у Чернігівській в’язниці було розстріляно 52 роми, меншому було 11 місяців).
«І мертвим і живим і ненародженим»
ромам – жертвам фашизму присв’ячую
Кат нашу долю мордував
Ланцем залізним
І сипав сіль на рани нам,
Погрожуючи грізно.
Кат нас живцем палив,
насаджував на палі,
Ми серед квітів чарівних –
Листки зів’ялі.
Спрадавна й дотепер
Вбивають розумніших,
Нас всіх вели на смерть
Про це поет напише…
Роки, віки, формації, ідеї –
Все поглинає час.
Ми, як вітри
Безкрайніх прерій,
Мільйони нс!
Коли ж для нас,
Одвічно гнаних,
Проб’є скорботи
Й болю час?
Ми – степові фотам органи,
Ми не п’ялися на парнас!
То ж розкажіть мені,
Чому струною скрипка плаче,
Куди, неначе від чуми
Циганська доля скаче?
Гітарні рвуться струни,
Немов серця циганські наші,
Життя п’ємо бездумно ми
З отруєної чаші.
А світ у полум’ї пожеж.
Стою над прірвою –
В серцем мру!
Запам’ятай! Ми теж,
Ми теж… У Бабинім Яру!!!
А доля збожеволіло регоче.
Плюється червоно наган,
І кулемет стрекоче,
Вбиваючи циган.
Вбивали частку й себе,
Свободи дух, Любов,
Пісні й Високе небо
Серед густих дібров.
Якби-то кат не відав,
Якби-то кат не знав –
Неубієнну душу,
То божевільним став!
…Ще в пам’яті війна
Паради-ювілеї –
І так болить струна
Душі моєї.
Ховає Бабин Яр,
Трагедії сліди,
Сердець циганських жар
Веде живих сюди.
У цій святій землі –
Стонадцять націй,
А з піднебесся десь
Таке болюче – кру…
Тут справжнє все,
Нема тут декорацій,
Лиш кров і зойк
У Бабинім Яру!
Тут тисячі могил
Знедоленим і гнаним,
Нема гранітних брил
Розстріляним циганам.
Тут не стоять хрести
Тут мук сумні кургани…
Куди мій біль нести
Скажіть брати-цигани?
Роки, віки, формації, ідеї –
Все поглинає час.
Нема притулку нам,
Нема землі своєї…
Один Господь за нас
Він пам’ятає
Свій на Голгофу шлях,
На той пекельний вигін
І той четвертий ,
Для Христоса цвях,
Якого проковтнув
Мій пращур – циган!
Іх розстріляли уночі
І немовлят, і посивілих,
Сльозами капали дощі,
Вітри вовками в лісі вили
І падали у рів тіла,
Прострелені хрипіли груди,
І болем повнилась земля…
Той біль в мені
Назавжди буде.
Біля чарівної Десни,
Де пив я роси
Й бачив сни,
Мого життя, моєї долі
Губилась стежина в полі…
Їх розстріляли уночі…
Пісня ромського поета Джури Махотіна
Джівді ґілі / Голокосто
На тердьол монументо пре фелда
муленґері
Со нане о трушул те о Бар Ріпердо
Те гурал кготе сар о ґіндо
роменґеро
Е ґілі, сар Девлескеро лав бахтярдо.
Манґе єкг пгурі ромні розпгендя
е асвенца
паше Сунто Ікона діня армая;
– Сас мілай хачкірди, традіям
е шатренца
Пал Баро Марібен ме кгере
ареслем…
Маладям о дрома
бут е версті палал
Сар кам’япе о штето лачо те латгас
Візґіненас о роти, шундло сас дурал:
…Сіґедір-р-р…лачедір-р-р…
доліджас… доліджас-с-с….
Хутілдя е бевелі,
Кай аме ратяраса?
Дур сі ґав амаро, інке бут те родас
На, тердьон кгате,
яґорі розкераса
Дас андрал ґрасторен,
коркоре похаса…
Романі Ратьорі – сі е Дай амарі
Вой бахтяса пгерді, рат жувжі, рат калі
Паше ватра шукарес бешас бевіле
На, сава-то ріґатар авілас е ґілі…
Сар, шунен?
Башавел е ґітара роменґері
Е ґілі-пгурані, пало “бахт састіпен”
Со чгавале, прастан,
акгарен лен ке аменде
обдікглям пе круял
– со нане о Ромен.
О пграла драґо
– ушалін ай тумано (туняріко),
Фені чіар згачкірді преда фелда мулі
Баріяс о рукгенца шувко котловано
Ай опре, сар о чудо, ґурал е ґілі!
Сарі рат на сувтям,
Бут ровням е ґілендар
Сар о кгам газдя пе
– саро цітрія…
Нієкг шпера нане одолендар
Ромендар
Вірш сучасного ромського поета Януша Панченко з міста Каховка
Рятэ́ и балвáл марэ́лас,
Шынэлпэ екхáтар катýна,
Чюкни́ бэятóсти ровэ́ла,
Брышы́нд питя́я скризь кýна.
“Май-сóв, шаворрó, када ли́ндра,
Та пхэ́н аврэ́ шаворрэ́нди
Савэ́ биерéско вуря́йле,
Сар кхам свитóя тэсáра,
Амэ́ eктханэ сáворрэ
Пистрóя молы́твэ пэ брýма
Колэ́нди, со на хасáйле”.
Переклад вірша українською
Вітер ніччю задуває
Розривається шатро.
Батіг хлопчика заплаче
дощ тече у люльку.
“Засинай маленький, це лиш сон.
Розкажи всім іншим.
Тим, хто без мами й тата полетіли.
Коли на світанку прокинеться сонце –
разом напишемо наші молитви на срібному інії.
Для тих, хто залишився з нами”.