Перегляньте повний відео-тур
Прийняття і введення в дію антиромських законів Німеччиною зумовило ряд «наукових досліджень» ромів щоб обґрунтувати належність їх до представники нижчої раси, які не мають право жити серед звичайних людей. Це стало підґрунтям для впровадження системної політики виселення ромів за межі міст, згодом до таборів примусової праці, а пізніше до концтаборів.
Подібні «наукові дослідження» проводились і в Закарпатті. У 1938 році Марією Новак в місті Ужгород були проведені антропологічні дослідження ромів, які здійснювались у таборі по вул. Берчені.
З чим була пов’язана така зацікавленість представниками цієї національної меншини? Які вона мала наслідки для ромів? Які були зроблені висновки у науковій дисертації, яку вже Марія Новакова захистила у 1946 році? Чому ми так акцентуємо увагу на цьому дослідженні? Насамперед тому, що це було єдине дослідження ромів Закарпаття саме з метою обґрунтування так званої «расової гігієни».
На жаль історія не зберегла для нас фото дослідниці. Проте збереглася її дисертація на здобуття вченого ступеня, яку вона захистила у 1946 році. З повною працею Марії Новакової ви можете ознайомитися у розділі «Книги та документи» віртуального музею.
Вказану дисертацію нам передали Словацькі вчені-ромологи. На перший погляд наукове дослідження видається таким, що має тільки загальний антропологічний і етнографічний характер. Проте, при уважному аналізі можна відслідкувати расистські положення та висновки. У дисертації зазначається, цитуємо: «У серпні 1942 року вийшла постанова, аби всі не расово чисті цигани, мешканці нашої держав були відправлені у збірні табори. Німці наших циган не визнали за расово чистих і відправляли до цих збірних таборів.»
Марія Новакова проводила вимірювання дітей віком від десяти років, а також жінок і чоловіків. Найстаршій ромській жінці було 62 роки, а найстаршому чоловікові – 60 років. Всього було проведено дослідження 119 ромів, з них 49 хлопчиків та чоловіків та 70 дівчат і жінок.
У дисертації Марія Новак виділила окремі розділи про расові відмінності циган, їх освіту, віросповідання, одяг та їжу, навіть описала розповіді старших ромів. Дослідниця доходить висновку, цитуємо : «Сьогодні ми вже маємо змішану расу серед циган. Чорні цигани вважаються справжньою оригінальною расою з характерною коричнево-жовтою шкірою, темно-каштановим волоссям і темно-карими очима. Білі цигани вже є расово нечистими, зі змішаними рисами і в основному прості звичайні люди, які переслідуються законом, ховаються серед циган, що вчинили злочини. Їх ховають і допомагають. Чорний циган, “Кало” або також “шастро” вважаються вищими кастами і не дозволялося одружуватися з білою циганкою. Якщо цей старий порядок не дотримувати, то він циганами своєї родини буде вигнаний».
Подібні «дослідження» тільки підливали воду на колесо Пораїмосу, налаштовували громадську думку про маловартісне життя ромів для суспільства. Розпалювали ненависть та вороже ставлення до цієї громади, яких суспільство без жалю повинно позбуватись.
У 1939 року територія сучасного Закарпаття увійшла до складу Угорщини. Угорська влада впроваджувала зміни у суспільно-політичне життя краю. Угорською владою було сформовано Закарпатське губернаторство з центром в місті Ужгород. Край був поділений на три адміністративні округи: Ужанський, Березький та Мармароський.
Чи змінилось життя ромів з початком Другої світової війни напередодні Пораймосу? Якщо так, то у чому воно виражалось? Нам у цьому розібратись допоможуть архівні документи.
З початком Другої світової війни становище ромського населення погіршилось.
Ми віднайшли архівні документи, що свідчать про погіршення рівня життя ромських родин у містах та селах. Серед них і про життя ромів у м. Чоп. Наприклад, ромські жінки і діти через те, що їхні чоловіки були мобілізовані до війська, знаходились у злиденному становищі і були змушені харчуватися відходами від солдатських пересувних кухонь.
У листі Угорського королівського поліцейського відділу № 8 у м. Чоп від 24 червня 1940 року зазначалося, цитуємо:
«Біля військових пересувних кухонь , що знаходяться в Чопі під час роздачі їжі збираються натовпи циган – дітей і жінок, що просять залишки їжі від солдат.
З точки зору охорони здоров’я та санітарних норм не рекомендується, щоб цигани були поблизу військових кухонь на момент прийому їжі і іншим часом через те, що цигани є розповсюджувачами інфекційних хвороб, бруду і може статися, що будь-який солдат може захворіти або отримати воші.
Поліцейські патрульні не можуть перешкодити створенню натовпів через те, що не можливо виставити патруль біля кожної кухні. Коли цигани бачать патруль, вони біжать до іншої кухні, а патруль не може бігати за ними».
Доволі цікавою є і відповідь на вказаний лист, що датується 11 липнем 1940 року. Зокрема: «У нас в Чопі є 4 військові кухні. У поселеннях немає великого посуду, придатного для збирання 5-6 видів харчових продуктів і для їх подальшої роздачі, а можлива тільки їх роздача без збирання у великий посуд. Ці військові кухні є тимчасовими і якщо солдати від’їжджають, то їх закривають. З точки зору охорони здоров’я, хоча харчуватися відходами є шкідливо, однак цигани, що ходять за їжею, харчуються ще у більш неналежних умовах. А інше бідне населення не приймають залишки їжі від солдатських кухонь».
Отже, напередодні Пораймосу ромське населення відчувало на собі ще більшу неприязнь зі сторони місцевих чиновників, зазнавали різних утисків. Це були і обмеження їх права, і намагання виселити ромів з таких міст як Ужгород та Берегово. Приймались відповідні розпорядження і постанови антиромського спрямування. Теоретичну базу для таких висновків готували і науковці, які своїми дослідженнями, створили підгрунття для Пораймосу.
Більше інформації Ви знайдете у відео-турі.
The creation of this video became possible for you thanks to the implementation of the project by the public organization KAPL “Vested”. Developped with the support provided by the Foundation “Remembrance, Responsibility and Future”(EVZ). This publication does not represent an expression of opinion by the Foundation EVZ. The author(s) bear(s) responsibility for the content.
